TransUkraine. Байкпекінг-перегони довжиною 1500 км
Кращими за довгі та важкі велозмагання можуть бути хіба шо довгі та важкі велозмагання з елементами мандрівки і пригоди. Типу шоб не просто фігачити день і ніч, випробовуючи себе фізично та морально, а ше й ночувати під зорями, робити собі запашне какао на пальнику і відбиватися від гадюк десь у лісі. Десь так я подумав, коли побачив анонс байкпекінг-перегонів TransUkraine. Організатори обіцяли маршрут довжиною 1500-1700 км із найпівнічнішої точки України до найзахіднішої, мальовничі місця і перемогу над самим собою — звучало, як незабутня пригода, веселішого завершення літа годі було й придумати.
Довгі дистанції в форматі бреветів, де ти їдеш практично без речей від чекпойнту до чекпойнту, там же їсиш і спиш, я вже наїздився, і після минулорічного Париж—Брест—Парижу хотілось якихось нових відчуттів, якогось максимального бомж-режиму, так шоб заїхати по ґрунтовій дорозі чортзна-куди, і повністю обмазатись багном, так шоб пити воду з калюжі (привіт, Женя) і красти яблука з подвір'я баби Зіни, так шоб перехиляти чарчину з мужиками біля сільської крамниці, а потім сперечатися з ними про геополітику і сучасну школу фрі-джазу… Ну, ви зрозуміли.
Заради всіх цих штук я і зареєструвався на TransUkraine — і хоч бомжування було менше, ніж хотілось, але, все ж, в результаті вийшла доволі захоплива пригода.
Читати повністю