Трохи сумно, саме тому нашвидкуруч розкажу вам кілька смішинок, які запам'яталися за лютий—березень цього року. Так би мовити, історії, які не обов'язково були смішними тоді, коли вони відбувалися, але тепер вже трошки смішні.
Останнім часом стали популярними експерименти, коли люди на деякий час відмовляються від якихось речей, обмежують себе, випробовуючи силу волі і тд. Наприклад, на місяць відмовляються від м’яса, солодкого, чи від кави. Але це нітрохи не сурово. Я подумав, шо було би цікаво зробити трохи навпаки, і не відмовитись від чогось одного, а дозволити собі лише шось одне. Лише якусь одну страву. Ось це було б сурово. Тому від завтра цілий…
Важко втрачати близьку людину. Це напевно найгірше, що може статись з тобою в житті, гірше навіть ніж твоя смерть, бо твоя смерть тебе ж не хвилює. Ти починаєш згадувати все хороше пов’язане з тією людиною і шкодувати через шось погане, і що його вже не зміниш, це жахливо. Кожного дня ти тільки і думаєш про цю смерть, за маленькими винятками, коли тебе хтось чи шось відволікає. Лягаєш спати і знову…
Це запис не про Водоканал, а про цитату з книжки. В «Мартіні Ідені» Джека Лондона є такий момент: Брісенден розповів Мартінові, що якось три дні навмисне не пив води, щоб зазнати блаженства від заспокоєння спраги. Стало цікаво відчути таке блаженство, і взагалі перевірити, чи будуть якісь чудові відчуття, коли я після трьох днів без води нарешті вип’ю горнятко. А ше було цікаво, чи взагалі я протягну три дні без пиття,…
Колись тут в мене було портфоліо, але вже десь два роки, відколи я забив на фріланс, домен простоював без користі. Нарешті дійшли руки, і за три дні натхненного кодження вийшов сайт. Не знаю, чи будуть доходити руки сюди шось писати, але, принаймі, тепер домен не простоює :)