Прочитане-2017
Як і в минулі три роки, пишу враження про все прочитане за останній рік. В 2014-му за рік в мене було 23 книжки, в 2015-му вже 17 книжок, в 2016-му лише вісім книжок. Цього року знов вісім, але три з них — це дуже короткі дитячі книжечки з однієї серії, тому я би їх зарахував як одну, і виходить, шо насправді я прочитав десь п'ять книжок. Мало, але це на цілих 9 книжок більше, ніж я прогнозував рік тому :)
Список книжок:
- Богдан Логвиненко «Saint Porno»
- Джонатан Сафран Фоер «Страшенно голосно і неймовірно близько»
- Олівер Сакс «Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом»
- Мартін Содомка «Як змайструвати мотоцикл», «Як змайструвати автомобіль», «Як збудувати дім»
- Богуміл Грабал «Я обслуговував англійського короля»
1. Богдан Логвиненко «Saint Porno»
Така собі легенька швидкочитальна книжечка, яка розказує, шо не треба зважати на думку суспільства, а треба робити те, шо сам вважаєш за потрібне. Нонконформізм і всяке таке. Гарно, а так то нічого особливого, мене не дуже зачепило. Прочитав і забув.
Вибраних цитат нема, читав паперове.
Оцінка: 3/5
2. Джонатан Сафран Фоер «Страшенно голосно і неймовірно близько»
Колись я вже читав Фоера, це була книжка «Все ясно», тоді ж я подивився ше фільм по ній, і мені дуже сподобалось. Фоер мені почав здаватись дивним і цікавим, мені таке подобається, тому від цієї книжки я теж очікував чогось хорошого. І так і сталось, книжка дуже дивна і дуже цікава. Ця книжка про хлопчика Оскара, батько якого загинув під час теракту 11 вересня, події відбуваються десь за рік після цього. Вся сім'я хлопчика — досить цікаві люди, тому з таким вихованням і сам Оскар вийшов трохи бахнутий, він шукає пригоди на рівному місці, робить дивні вчинки, керується якоюсь своєю дуже своєрідною логікою. І це круто, він справді чудова людина і в нього було чудове виховання.
За сюжетом хлопчик розгадує батькову загадку, яку він знайшов вже після його смерті. І є ше додаткова сюжетна лінія, і вони переплітаються в кращих традиціях переплетених сюжетних ліній, є всякі перехресні посилання, тобі доводиться згадувати і аналізувати якесь речення пів книжки тому, і тд. і тп. Дуже захоплююче. Тим не менше, на 5 не дотягнуло.
Оцінка: 4/5
На жаль, цитат теж не буде.
3. Олівер Сакс «Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом»
Дуже цікава науково-популярна книжка про різні неврологічні розлади. Кожен розділ описує якийсь інший розлад на прикладі справжніх пацієнтів автора. Назва цієї книжки це не просто прикольне речення, а історія про справжнього мужика і справжню хворобу, і таких історій в цій книжці дуже багато. Дуже вражає, наскільки мозок людини складний і бездонний. Ніколи не знав, шо є люди, які не впізнають себе в дзеркалі і кожен день сумніваються, чи себе вони зараз бачать чи ні; або люди, які осліпли, і не знають про це; чи люди, які не контролюють свої кінцівки, коли ті випадають з їх поля зору; чи люди, для яких не існує правого боку будь-чого; і тд, і тп.
Перша половина мені була дуже цікава, далі якось менше, але все одно, книжку дуже вартує прочитати.
Оцінка: 4/5
Наостанок я провів ще один експеримент. Надходила весна, холод іще не відступав, і я прийшов у пальті й рукавичках, скинувши їх при вході на диван.
— А що вам нагадує ось це? — я тримав перед ним одну зі своїх рукавичок.
— Дозвольте поглянути, — попросив він і, взявши у мене рукавичку, став вивчати її таким же чином, як раніше геометричні фігури. — Безперервна поверхня, — заявив він нарешті, — згорнута на себе. І начебто тут, — він завагався, — так би мовити, випинають... п’ять відгалужень.
— Так, — підтвердив я обережно. — Ви дали опис. А тепер скажіть, що ж це таке.
— Це якийсь мішечок?
— Правильно, — сказав я, — і що ж туди вміщається?
— Туди вміщається будь-який вміст! — розсміявся доктор П. — Варіантів багато. Це може бути, скажімо, гаманець для монет п’яти різних розмірів. Або ж це...
Я перервав цю маячню:
— І що, ви ніколи цього не бачили? А вам не здається, що туди може вміститись якась частина вашого тіла?
Його обличчя не осяяв анінайменший вогник упізнавання.
Раптом мене охопила неймовірна підозра.
— Містере Г., а який у нас зараз рік? — запитав я ніби між іншим, намагаючись приховати своє приголомшення.
— Сорок п’ятий, друже. Хіба ви забули? — мовив він. — Ми виграли війну, Рузвельт помер, за штурвалом Трумен. Чудові настали часи.
— А вам, Джиммі... скільки ж вам зараз років? На мить він якось дивно засумнівався, ніби підраховуючи власний вік.
— Ну, я гадаю, мені дев’ятнадцять, док. Незабаром буде двадцять.
Дивлячись на свого сивочолого пацієнта, я вдався до імпульсивної дії, якої ніколи собі не пробачу, — цей вчинок був би вищою мірою жорстокості з боку лікаря до хворого, якби Джиммі мав змогу його запам’ятати.
— Ось, — я простягнув йому дзеркало. — Погляньте на себе і скажіть, що ви бачите. Хіба на вас звідти дивиться дев’ятнадцятирічний юнак?
Він раптом сполотнів й обома руками вчепився у крісло.
— Господи Ісусе, — прошепотів він. — Боже, що відбувається? Що зі мною сталося? Це що, жахливий сон? Я збожеволів? Це такий жарт? — він панічно заметушився.
— Усе гаразд, — я намагався його заспокоїти. — Джиммі, це просто помилка. Не варто хвилюватися, друже! — я підвів його до вікна. — Подивіться, який приємний весняний день. Бачите, он там діти грають у бейсбол? — Тим часом як я непомітно забрав у пацієнта лиховісне дзеркало, його обличчя знову набуло звичного кольору, і він почав усміхатися. Я вийшов і повернувся до кабінету за кілька хвилин. Джиммі й досі стояв перед вікном, захоплено спостерігаючи, як діти надворі грають у бейсбол.
4. Мартін Содомка «Як змайструвати мотоцикл», «Як змайструвати автомобіль» і «Як збудувати дім»
Серія книжечок одного чеського мужика, видана Видавництвом Старого Лева. В кожній з них по-простому пояснюється, як працюють різні вузли мотоцикла чи машини (двигун, зчеплення, гальма, рульове керування, підвіска і тд.) або як влаштовано певні речі в будинку (фундамент, електрика, комунікації і тд.)
Ше там є сюжетна лінія, всякі герої, але вони мені не дуже сподобались, особливо їхні пики, якісь тупі мишенятка, жабокрили і тд, ну але це дитяча книжка, і думаю, якби мені було 6 років, то я би зацінив.
Тим не менше, я від цих книжечок в захваті, особливо від ілюстрацій. Все так гарно і детально намальовано та пояснено, просто капець. Можна розглядати годинами. Дуже крутий варіант для подарунка будь-якій дитині років так від семи, або дорослому (а перед даруванням самому прочитати).
З цієї ж серії ше є «Як змайструвати літак», але її я не читав, бо там найменш практичні знання :)
Оцінка — 4/5
5. Богуміл Грабал «Я обслуговував англійського короля»
Теж чеський письменник, і я ніколи раніше про нього не чув. Події відбуваються до, під час і після ІІ Світової війни, тому протягом цілої книжки головний герой, якому на початку було років 14-16 чи скільки там, дорослішає, постійно міняється, і старіє. Спочатку він прислужник, потім кельнер, метрдотель, зрадник, мільйонер, власник готелю, а потім просто умиротворений мужик. Дуже гарно, історія про те, як здійснюється неймовірне.
Написано дуже живо, дуже легко і цікаво, і хоч речення тут по кілька сторінок і в одному реченні буває по три рівні вкладеності історій, але мені це дуже сподобалось, хоча колись я читав Забужко з довжелезними реченнями, і то було жахливо. Але Грабал дуже крутий, принаймі ця книжка, вона гарно затягує.
Одна з таких книжок, які після себе лишають враження в голові, і ти якийсь час ходиш з тими враженнями.
Оцінка — 4/5
…і тоді вже настала черга сміятися зубному техніку панові Шлосеру, він любив експрес-ремонти, на яких можна було заробити найбільше, його сезон починався разом з сезоном ловів на зайців і фазанів, бо щовечора після полювання мисливське товариство напивалося так, що чимало стрільців, ригаючи, випльовували штучні щелепи, а потім ненароком чавили їх ногами, і завдяки цьому пан Шлосер працював день і ніч, щоб їх направити, поки жона мисливця нічого не пронюхала і поки можна ту втрату затаїти від сім’ї бодай на кілька днів…
Хоч у мене й не було твердого комірця на фраці, але, напевно, вперше я мав відчуття, що не конче високим бути, головне — високим почуватися…
…і ось я взяв кайло і цілий день шукав у дворі, наступного дня я дав синочкові п’ять кіля цвяхів, і він весело забивав їх у підлогу, поки я шукав свою дружину, а його матусю, і лише на третій день натрапив на її мешти, і поволеньки, бо Зіґфрід кричав і плакав, що в нього нема цвяхів, ніхто не приносив йому нових, і він бив молотком по голівках уже забитих, я поволі витягав з румовищ і сміття свою Лізу, і, коли вивільнив половину її тіла, то побачив, як, скрутившись клубочком, вона захищала своїм тілом фіброву валізку, яку я спочатку дбайливо заховав, а потім відкопав свою дружину, але без голови. Повітряною хвилею їй відірвало голову, яку ми шукали ще два дні, а синочок продовжував бити молотком і забивати цвяхи в підлогу і в мою голову. І ось на четвертий день я взяв валізку і, не попрощавшись, пішов, і позаду мене замовкали удари молотка, ці удари я потім чув майже все своє життя, бо того вечора мали приїхати за моїм синочком Зіґфрідом з товариства схиблених діток, а Лізу ми поховали в братській могилі, навіть ніби й з головою, але це був лише намотаний на тулубі шалик, аби люди не подумали казна-що…
…і я зрадів, що селяни пробилися крізь сніг до мене, що прийшли до мене, що злякалися мене, бо мені треба бути кимось винятковим, бо я й справді учень метрдотеля пана Скржіванека, який обслуговував англійського короля, а я мав таку честь, що обслуговував ефіопського імператора, і він назавжди відзначив мене орденом, і цей орден додав мені сили, аби я написав для читачів цю історію… як здійснилося неймовірне.
Ось і все. Цього року постараюсь читати більше, інакше ілюстрація до запису «Прочитане-2018» виглядатиме якось так:
