Прочитане-2017

Як і в минулі три роки, пишу враження про все прочитане за останній рік. В 2014-му за рік в мене було 23 книжки, в 2015-му вже 17 книжок, в 2016-му лише вісім книжок. Цього року знов вісім, але три з них — це дуже короткі дитячі книжечки з однієї серії, тому я би їх зарахував як одну, і виходить, шо насправді я прочитав десь п'ять книжок. Мало, але це на цілих 9 книжок більше, ніж я прогнозував рік тому :)

Список книжок:

  1. Богдан Логвиненко «Saint Porno»
  2. Джонатан Сафран Фоер «Страшенно голосно і неймовірно близько»
  3. Олівер Сакс «Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом»
  4. Мартін Содомка «Як змайструвати мотоцикл», «Як змайструвати автомобіль», «Як збудувати дім»
  5. Богуміл Грабал «Я обслуговував англійського короля»

1. Богдан Логвиненко «Saint Porno»

Така собі легенька швидкочитальна книжечка, яка розказує, шо не треба зважати на думку суспільства, а треба робити те, шо сам вважаєш за потрібне. Нонконформізм і всяке таке. Гарно, а так то нічого особливого, мене не дуже зачепило. Прочитав і забув.

Вибраних цитат нема, читав паперове.

Оцінка: 3/5

2. Джонатан Сафран Фоер «Страшенно голосно і неймовірно близько»

Колись я вже читав Фоера, це була книжка «Все ясно», тоді ж я подивився ше фільм по ній, і мені дуже сподобалось. Фоер мені почав здаватись дивним і цікавим, мені таке подобається, тому від цієї книжки я теж очікував чогось хорошого. І так і сталось, книжка дуже дивна і дуже цікава. Ця книжка про хлопчика Оскара, батько якого загинув під час теракту 11 вересня, події відбуваються десь за рік після цього. Вся сім'я хлопчика — досить цікаві люди, тому з таким вихованням і сам Оскар вийшов трохи бахнутий, він шукає пригоди на рівному місці, робить дивні вчинки, керується якоюсь своєю дуже своєрідною логікою. І це круто, він справді чудова людина і в нього було чудове виховання.

За сюжетом хлопчик розгадує батькову загадку, яку він знайшов вже після його смерті. І є ше додаткова сюжетна лінія, і вони переплітаються в кращих традиціях переплетених сюжетних ліній, є всякі перехресні посилання, тобі доводиться згадувати і аналізувати якесь речення пів книжки тому, і тд. і тп. Дуже захоплююче. Тим не менше, на 5 не дотягнуло.

Оцінка: 4/5

На жаль, цитат теж не буде.

3. Олівер Сакс «Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом»

Дуже цікава науково-популярна книжка про різні неврологічні розлади. Кожен розділ описує якийсь інший розлад на прикладі справжніх пацієнтів автора. Назва цієї книжки це не просто прикольне речення, а історія про справжнього мужика і справжню хворобу, і таких історій в цій книжці дуже багато. Дуже вражає, наскільки мозок людини складний і бездонний. Ніколи не знав, шо є люди, які не впізнають себе в дзеркалі і кожен день сумніваються, чи себе вони зараз бачать чи ні; або люди, які осліпли, і не знають про це; чи люди, які не контролюють свої кінцівки, коли ті випадають з їх поля зору; чи люди, для яких не існує правого боку будь-чого; і тд, і тп. 

Перша половина мені була дуже цікава, далі якось менше, але все одно, книжку дуже вартує прочитати. 

Оцінка: 4/5

Наостанок я провів ще один експеримент. Надходила весна, холод іще не відступав, і я прийшов у пальті й рукавичках, скинувши їх при вході на диван.
— А що вам нагадує ось це? — я тримав перед ним одну зі своїх рукавичок.
— Дозвольте поглянути, — попросив він і, взявши у мене рукавичку, став вивчати її таким же чином, як раніше геометричні фігури. — Безперервна поверхня, — заявив він нарешті, — згорнута на себе. І начебто тут, — він завагався, — так би мовити, випинають... п’ять відгалужень.
— Так, — підтвердив я обережно. — Ви дали опис. А тепер скажіть, що ж це таке.
— Це якийсь мішечок?
— Правильно, — сказав я, — і що ж туди вміщається?
— Туди вміщається будь-який вміст! — розсміявся доктор П. — Варіантів багато. Це може бути, скажімо, гаманець для монет п’яти різних розмірів. Або ж це...
Я перервав цю маячню:
— І що, ви ніколи цього не бачили? А вам не здається, що туди може вміститись якась частина вашого тіла?
 Його обличчя не осяяв анінайменший вогник упізнавання.
Раптом мене охопила неймовірна підозра.
— Містере Г., а який у нас зараз рік? — запитав я ніби між іншим, намагаючись приховати своє приголомшення.
— Сорок п’ятий, друже. Хіба ви забули? — мовив він. — Ми виграли війну, Рузвельт помер, за штурвалом Трумен. Чудові настали часи.
— А вам, Джиммі... скільки ж вам зараз років? На мить він якось дивно засумнівався, ніби підраховуючи власний вік.
— Ну, я гадаю, мені дев’ятнадцять, док. Незабаром буде двадцять.
Дивлячись на свого сивочолого пацієнта, я вдався до імпульсивної дії, якої ніколи собі не пробачу, — цей вчинок був би вищою мірою жорстокості з боку лікаря до хворого, якби Джиммі мав змогу його запам’ятати.
— Ось, — я простягнув йому дзеркало. — Погляньте на себе і скажіть, що ви бачите. Хіба на вас звідти дивиться дев’ятнадцятирічний юнак?
Він раптом сполотнів й обома руками вчепився у крісло.
— Господи Ісусе, — прошепотів він. — Боже, що відбувається? Що зі мною сталося? Це що, жахливий сон? Я збожеволів? Це такий жарт? — він панічно заметушився.
— Усе гаразд, — я намагався його заспокоїти. — Джиммі, це просто помилка. Не варто хвилюватися, друже! — я підвів його до вікна. — Подивіться, який приємний весняний день. Бачите, он там діти грають у бейсбол? — Тим часом як я непомітно забрав у пацієнта лиховісне дзеркало, його обличчя знову набуло звичного кольору, і він почав усміхатися. Я вийшов і повернувся до кабінету за кілька хвилин. Джиммі й досі стояв перед вікном, захоплено спостерігаючи, як діти надворі грають у бейсбол.

Решта цитат

4. Мартін Содомка «Як змайструвати мотоцикл», «Як змайструвати автомобіль» і «Як збудувати дім»

Серія книжечок одного чеського мужика, видана Видавництвом Старого Лева. В кожній з них по-простому пояснюється, як працюють різні вузли мотоцикла чи машини (двигун, зчеплення, гальма, рульове керування, підвіска і тд.) або як влаштовано певні речі в будинку (фундамент, електрика, комунікації і тд.)

Ше там є сюжетна лінія, всякі герої, але вони мені не дуже сподобались, особливо їхні пики, якісь тупі мишенятка, жабокрили і тд, ну але це дитяча книжка, і думаю, якби мені було 6 років, то я би зацінив.

Тим не менше, я від цих книжечок в захваті, особливо від ілюстрацій. Все так гарно і детально намальовано та пояснено, просто капець. Можна розглядати годинами. Дуже крутий варіант для подарунка будь-якій дитині років так від семи, або дорослому (а перед даруванням самому прочитати).

З цієї ж серії ше є «Як змайструвати літак», але її я не читав, бо там найменш практичні знання :)

Оцінка — 4/5

5. Богуміл Грабал «Я обслуговував англійського короля»

Теж чеський письменник, і я ніколи раніше про нього не чув. Події відбуваються до, під час і після ІІ Світової війни, тому протягом цілої книжки головний герой, якому на початку було років 14-16 чи скільки там, дорослішає, постійно міняється, і старіє. Спочатку він прислужник, потім кельнер, метрдотель, зрадник, мільйонер, власник готелю, а потім просто умиротворений мужик. Дуже гарно, історія про те, як здійснюється неймовірне.

Написано дуже живо, дуже легко і цікаво, і хоч речення тут по кілька сторінок і в одному реченні буває по три рівні вкладеності історій, але мені це дуже сподобалось, хоча колись я читав Забужко з довжелезними реченнями, і то було жахливо. Але Грабал дуже крутий, принаймі ця книжка, вона гарно затягує.

Одна з таких книжок, які після себе лишають враження в голові, і ти якийсь час ходиш з тими враженнями.

Оцінка — 4/5

…і тоді вже настала черга сміятися зубному техніку панові Шлосеру, він любив експрес-ремонти, на яких можна було заробити найбільше, його сезон починався разом з сезоном ловів на зайців і фазанів, бо щовечора після полювання мисливське товариство напивалося так, що чимало стрільців, ригаючи, випльовували штучні щелепи, а потім ненароком чавили їх ногами, і завдяки цьому пан Шлосер працював день і ніч, щоб їх направити, поки жона мисливця нічого не пронюхала і поки можна ту втрату затаїти від сім’ї бодай на кілька днів…
Хоч у мене й не було твердого комірця на фраці, але, напевно, вперше я мав відчуття, що не конче високим бути, головне — високим почуватися…
…і ось я взяв кайло і цілий день шукав у дворі, наступного дня я дав синочкові п’ять кіля цвяхів, і він весело забивав їх у підлогу, поки я шукав свою дружину, а його матусю, і лише на третій день натрапив на її мешти, і поволеньки, бо Зіґфрід кричав і плакав, що в нього нема цвяхів, ніхто не приносив йому нових, і він бив молотком по голівках уже забитих, я поволі витягав з румовищ і сміття свою Лізу, і, коли вивільнив половину її тіла, то побачив, як, скрутившись клубочком, вона захищала своїм тілом фіброву валізку, яку я спочатку дбайливо заховав, а потім відкопав свою дружину, але без голови. Повітряною хвилею їй відірвало голову, яку ми шукали ще два дні, а синочок продовжував бити молотком і забивати цвяхи в підлогу і в мою голову. І ось на четвертий день я взяв валізку і, не попрощавшись, пішов, і позаду мене замовкали удари молотка, ці удари я потім чув майже все своє життя, бо того вечора мали приїхати за моїм синочком Зіґфрідом з товариства схиблених діток, а Лізу ми поховали в братській могилі, навіть ніби й з головою, але це був лише намотаний на тулубі шалик, аби люди не подумали казна-що…
…і я зрадів, що селяни пробилися крізь сніг до мене, що прийшли до мене, що злякалися мене, бо мені треба бути кимось винятковим, бо я й справді учень метрдотеля пана Скржіванека, який обслуговував англійського короля, а я мав таку честь, що обслуговував ефіопського імператора, і він назавжди відзначив мене орденом, і цей орден додав мені сили, аби я написав для читачів цю історію… як здійснилося неймовірне.

Решта цитат


Ось і все. Цього року постараюсь читати більше, інакше ілюстрація до запису «Прочитане-2018» виглядатиме якось так: