Більше не жовтий синглспід. Cinelli Tutto

Рівно чотири роки тому я зібрав собі жовтий синглспід, і ось настав час міняти ровер. Шкода, але жовтий синглспід почав мене підводити, але це не дивно, рамі вже під 40 років, вона і до мене пройшла довгий шлях, а потім ше в мене багато чого пережила, всякі марафони, кур'єрство, аварії, зими, ліси, поля, бруківку і ше багато такого, до чого життя не готувало цю благородну шосейну раму.

Пару раз вона гнулася в аваріях, я сяк-так її рівняв, але нормальної геометрії там давно нема, зсередини все проржавіло, ззовні місцями теж, і взагалі дійшло до такого, шо після кожної довгої поїздки чи просто дощу з ровером стається шось напряжне і його треба ремонтувати. Був ше один фактор — ця рама мені завелика, вона 58-го розміру при моєму зрості ~175 см, і навіть з коротесеньким виносом і максимально підсунутим вперед сідлом, після довгих поїздок завжди боліла спина.

Коротше, через сукупність всіх цих штук, постало питання нового ровера.

Новий ровер мав би виконувати приблизно ті самі завдання, шо і старий, але бути у всьому кращим, особливо в плані надійності. Він мав би бути міцним, зручним для щоденних поїздок по місту, для марафонів, для невеликих мандрівок, для поїздок по будь-яких дорогах, по бруківці, ямах, грунтах, гравію, але і лишатись в міру легким і швидким. Я хотів шось таке, шо в англомовних інтернетах називають adventure bike, або all-around bike. В 2018-му році ринок вже давно підлаштувався під такі потреби, і зазвичай для такого купують гравійні шосери:

Гравійні шосери — це дуже крута тема, але є пару моментів, через які я не хотів такого.

По-перше, ясно шо мій наступний ровер теж мав бути синглспідом. Після чотирьох років на синглспіді в мене шось не виникає ні найменшого бажання повертатись до передач і перекидок, принаймі на основному ровері. І взагалі — я великий фанат синглспідів, і мені здається, шо вони незаслужено обділені увагою :)

По-друге, не хотілось ні карбону, ні алюмінію. Вибір був тільки між хромолібденом і титаном, як заповідає цей короткий посібник:

Алюміній не мав ніяких шансів, а карбон я би вибрав для легкого швидкого шосера, на якому я би власне і виїжджав тільки на шосе, але не для міцного ровера на кожен день.

Ну і ніяких готових роверів, нашо позбавляти себе задоволення від вибору компонентів і крутіння гайок? Але з іншого боку — ніяких старовинних запчастин, тільки сучасні стандарти, шоб можна було нарешті збирати ровер так, ніби ти справді в 2018-му році, а не вишуковувати по форумах користовані запчастини часів Франца Йозефа.

Вибір рами

З всього написаного вище випливало, шо мені треба знайти сталеву або титанову раму, заточену під синглспід (з горизонтальними дропаутами, кріпленнями для гальм і без кріплень для перекидок), з шосейною/трековою геометрією, кліренсом для покришок хоча б до 32 мм, і шоб вона була сучасна, а в ідеалі — взагалі нова.

Думки про титанову раму зникли майже зразу, бо по-перше вони все-таки космічно дорогі, а по-друге, знайти титанову раму, зроблену під синглспід, дуже важко, хіба шо робити на замовлення, а це взагалі здохнути як дорого.

Синглспід — непопулярний тип ровера, вибір рам дуже невеликий. Підібрати собі круту шосейну, гравійну чи навіть трекову раму — нема шо, варіантів мільйон, тому зібрати хороший шосер, гравійник чи фікс неважко, а от знайти хорошу раму власне під синглспід до біса складно. Виробники зазвичай бачать синглспіди лише як сітібайки чи прогулянкові ровери, тому і рами випускають відповідні. Наприклад, в нас на ринку з синглспідів є Schwinn i PureFix, і вони обидвоє пропонують рами типу «гляньте на мене, я стильний фіксер» або «прогулянка сонячним парком з бабусею», і в жодного з них нема міцного надійного варіанту. Мінімально близьким по духу для мене був Schwinn Cutter (див. гарний детальний огляд на Bike in City), але все одно ця рама суто для міста — далеко не те, шо треба.

Я ше довго-довго рився в інтернеті, шукаючи, на чому ж люди по світу збирають собі хороші універсальні синглспіди. Якшо не рахувати маленькі локальні майстерні, які роблять рами під замовлення за великі гроші, знайшлись два популярні варіанти. Перший — це Surly Steamroller:

І другий — All City Nature Boy:

Steamroller не дуже зачепив моє серце, Nature Boy виглядав цікавіше, особливо версія під дискові гальма, але я ше трохи пошукав і раптом побачив ТУ САМУ РАМУ:

Вугу, це Cinelli Tutto, свіженька рама, випущена всього лиш на початку цього року (це типу продовження рами Cinelli Mash Work). «Tutto» італійською означає «все», і як пише в них на сайті, «ця рама спроектована так, шоб виконувати все, шо тільки може захотіти велосипедист від трекової рами у 21-му столітті». І це, трясця, саме те, шо я шукав. Сталева, красива, висока каретка, горизонтальні дропаути, тонкі труби, широкий рульовий стакан, зйомні кріплення для кантеліверів чи ві-брейків, внутрішня проводка тросу заднього гальма, отвори для кріплення підфляжників, переднього багажника, кліренс для покришок до 40 мм, і шо найцікавіше — заднє перо розмикається, можна робити ремінний привід.

Всі три рами зроблені із хороших хромолевих труб і чудово підходять для того, аби зібрати класний універсальний синглспід. Серед них Steamroller виглядав найменш цікаво, бо там найменше приколів: нема внутрішньої проводки гальма, кріплень для ві-брейків, і лише одне кріплення для підфляжника; Tutto мав велику перевагу в тому, шо можна поставити ремінь; Nature Boy мав дискові гальма і вбудовані натягувачі ланцюга, але в ньому мені не подобався слопінг і загалом занадто агресивно-циклокросовий вигляд. Чесно кажучи, Tutto просто ви́кликав в мене захват, бо там було все, шо мені треба і нічого зайвого, крутий зовнішній вигляд, ну і, мабуть, іменитість виробника теж підсвідомо вплинула, тому я зупинився на ньому. Рама дорогувата, але не так як титан, і крім того мені пощастило знайти її за набагато меншою ціною, ніж продають самі Cinelli, а потім магазин ше й зробив непогану знижку через дві маленькі подряпинки на верхній трубі. В результаті вона обійшлася в 500 євро.

Далі я провів дуже багато часу за вибором компонентів, читанням відгуків, пошуком знижок і тд, і не можу сказати, шо той час був проведений неприємно :)

Шо вийшло

Фреймсет — Cinelli Tutto 54cm
Рульова — Cane Creek 40 Series
Колеса
- Ободи — H Plus Son Archetype
- Втулки — Miche Primato. Задня втулка фліп-флоп, шоб можна було за покликом серця перекидати колесо і робити фікс.
- Спиці — DT Swiss Revolution
- Покришки — Continental GatorHardshell 32mm
Шатуни — Sram Truvativ Omnium 48t
Каретка — Sram GXP
Педалі — Shimano PD-M520
Фрівіл — White Industries Eno 17t
Гальма — TRP CX8.4
Гальмівні ручки — Sram S500
Руль — PRO LT OS Compact
Підсиділ — не знаю
Винос — не знаю
Сідло — Selle Italia Q-bik

Педалі і покришки перейшли з жовтого синглспіду, винос і підсиділ не остаточні, може буду міняти, поки підбираю посадку.

Враження в мене суперкруті, дуже зручно, коли рама підходить тобі по розміру, це зразу відчувається :). Їде суперлегенько, і ше таке враження, шо ці шатуни з зовнішніми чашками жорсткіше передають зусилля від педалювання, ніж шатуни під квадрат. Відчувається, ніби більше твоїх зусиль йде в рух, якось так.

По вазі він відчутно легший, ніж жовтий синглспід, але все одно не суперлегенький, все-таки то є сталь, а ше в мене важкі бронебійні покришки.

Трошки зменшив передачу, було , стало . Насправді, дуже відчутно.

Процес збирання

Поки рама їхала до мене, я трохи читав про антикорозійну обробку рам, бо сталеві рами з часом ржавіють від вологи, яка потрапляє всередину. Способів багато, продаються навіть спеціальні спреї типу Frame Saver (дорого), є народні методи (кип'ячена лляна олія, пушсало, мовіль, всякі інші автомобільні рідини), а дехто взагалі пише, шо це все туфта і нема чого заморочуватись, хіба шо ти хочеш, шоб на цій рамі колись їздили твої діти, а потім внуки. Я думаю, шо все дуже залежить від умов, де ти їздиш, хтось живе в сухому кліматі, а в когось волого і багато дощів. Моя попередня рама дуже проржавіла зсередини, правда вона була дуже стара. Але я таки вирішив обробити нову раму, гірше ж не буде :). Хотів просто купити мовіль в спреї і запшикати ним всі труби зсередини. Потім я поговорив з Русланом з X-індустрії, і він порадив краще купити звичайний мовіль + пушсало, змішати, розігріти до рідкого стану, гарно розігріти раму на сонці, заливати шприцом в труби і обертати раму в різних площинах, шоб всередині все розтеклось і вкрило труби. Такий спосіб кращий, ніж просто мовіль, бо мовіль начебто за пару років висихає і обсипається, а пушсало допомагає йому триматись вічно.

Якшо коротко, то мені не дуже вдалося зробити цю процедуру гарно. Коли я заливав суміш, то вона досить швидко застигала і не встигала розтектись по всіх стінках. Мабуть це або рама була недостатньо прогріта, або я дав забагато пушсала. Скорше друге, бо рама довго стояла на сонці і була досить гаряча, потім я ше й догрівав її будівельним феном (то було страшно). Ну але нічого, хоч трохи обробив. Фреймсет в результаті став важчим на 40-50 грамів. Не знаю, чи це того вартувало, але я не дуже заморочуюсь грамами.

Потім ше Руслан з X-індустрії дуже гарно і з любов'ю запресував мені чашки рульової в стакан і обрізав шток вилки.

Колеса я хотів заспицювати сам, завжди було цікаво. Є дуже крута книжка Professional Guide to Wheelbuilding. Трохи переживав, шо помилюсь з довжиною спиць, але підійшли. Ну і загалом ніби нормально вийшло, якшо дивитись крізь отвір для ніпеля, то логотип на втулці видно :)

Натягувати спиці і рівняти колеса було страшно, тому я віддав колеса Петру з Action-bike, Петро крутий і зробив все божественно :)

Була невелика проблема з гальмами, гвинти кріплення були задовгими, неможливо було дотягнути їх до кінця. Я ніяк не міг вшарити, якого біса, потім в інструкції в інтернеті побачив, шо там ше мають бути якісь шайбочки. В комплекті їх не було, думав, шо це тайванці затупили, але подивився пару відеооглядів цих гальм на ютубі, і там теж ніде не було цих шайб. Довелось їздити по магазинах і підбирати. Трохи дивно.

Ше під час збирання я зробив нову коцку на верхній трубі, вдарився руль, на якому ше не було обмотки. Сумно, але шо зробиш, заклеїв наліпкою.

Трохи по компонентах

Запчастини я шукав на Ebay, Wiggle, Харків-Турист, OLX, Bike-Components, Bike24, peloton.com.ua і в Action-bike :)

Про гальма. На жовтому синглспіді в мене було тільки переднє гальмо, і це був шосейний кліщ. На Tutto треба було ставити або кантелівери, або міні-вібрейки, бо по-перше ззаду в мостику немає отвору для кліща, а по-друге кліщі не так добре працюють з широкими покришками. Звичайні вібрейки не вийшло би поставити, бо шосейні гальмівні ручки не мають достатньо ходу, шоб затиснути гальмо до кінця. Спеціально для цього придумали міні-вібрейки, в яких коротше плече, відповідно достатньо шосейного ходу ручки. Я вибирав між кантеліверами Avid Shorty Ultimate і міні-вібрейками TRP CX 8.4, зупинився на останніх, бо їх всі дуже хвалили в інтернеті, писали, шо по ефективності і простоті налаштування вони капець як виграють у всіх кантеліверів.

Не можу порівняти з іншими вібрейками чи кантеліверами, ніколи не їздив на жодних, але порівняно зі всіма шосейними кліщами, якими я користувався, вони дійсно гальмують дико ефективно, тут вже справді можна через руль полетіти, якшо гальмувати як дурний.

Пару слів про фрівіли. Не знаю, чого так повелося, але майже всі синглспідні фрівіли на світі — повне лайно. Мабуть, це помічали всі, хто катається на синглспідах. Особливо важко купити нормальний фрівіл у Львові чи взагалі в Україні. Йдеш ти собі значить такий веселий і радісний в магазин за фрівілом… хоча нє, в магазин ти не йдеш, бо у веломагазинах у Львові майже неможливо знайти шось специфічне-синглспідне. Ага, йдеш ти значить такий на ринок «Торпедо» за фрівілом, і там на прилавку лежать індійські фрівіли по 35 гривень, які мають люфт вже із заводу, бо ж люфт — це по-суті такий собі маленький танець, а всі знають, як індуси люблять танці.

І ти вже не веселий і не радісний, купуєш цей фрівіл, бо в тебе нема вибору, і ставиш його собі на ровер, і він одразу починає стукати…

Якшо заморочитись, фрівіл можна розібрати, витягти зсередини одну-дві проставки, і на деякий час це забере люфт і, відповідно, врятує від стукоту. І все одно індійського чи китайського (а це один чорт) фрівілу мені вистачало десь на півроку чи менше, залежно від того, як часто попадати під дощ. А зимою новий фрівіл ставав негоден десь за тиждень.

Крім того більшість фрівілів у нас на ринку одноразові — йдеться не тільки про те, шо вони зроблені з лайна — просто їх неможливо по-людськи зняти з втулки, перебрати і поставити на місце, бо там немає пазів під зйомник. Тому шоб зняти фрівіл, треба його розбирати і скручувати з втулки газовим ключем, після чого він вже не підлягає збиранню назад (теоретично — можна, але це заняття для маніяків). Тому якшо ти часом хочеш на кілька днів поставити собі більший фрівіл, аби поїхати в гори, то доведеться викидати свій поточний фрівіл, ставити більший, потім за пару днів викидати і його, і ставити знову такий як був.

На ОЛХ чи Аліекспресі можна знайти трохи дорожчі фрівіли, десь за 100 ₴, вже з виямками під зйомник, але вони все одно лайнові. Такого фрівілу мені вистачило рівно на одну дощову двохсотку.

В закордонних інтернет-магазинах продаються якісніші фрівіли, наприклад отакий Shimano за 30 €, правда відгуки про них неоднозначні. Десь я наткнувся на фрівіли від White Industries, тут відгуки дуже однозначні — всі пишуть, шо це найкращі фрівіли у їхньому житті, навіть люди на форумі Харків-Турист. White Industries це справді єдина фірма, яка заморочилась над питанням синглспідних фрівілів і підійшла до них з іншого ракурсу: вони стверджують, шо фрівіл — це технічно найскладніший вузол в синглспідах (так в принципі і є), тому цей вузол має бути не одноразовим розхідником, а надійним, живучим і піддаватись обслуговуванню.

Ціни на них супервисокі, але якшо моніторити Ebay, можна натрапити на знижки. Такий фрівіл справді коштує своїх грошей, тому якшо ти затятий синглспідщик — варто потратитись і жити спокійно. Вони добре зроблені, захищені від води і бруду, їх можна знімати і ставити скільки хочеш, розбирати, міняти підшипник і їздити далі. Коротше, раджу!

Про шатуни і каретку. Хотілось спробувати каретку із зовнішніми чашками. Вони мали би бути надійнішими (більші підшипники). Я шукав сингл-систему з бонками під трекову зірку і кріпленням Shimano Hollowtech, чи Sram GXP, чи шось таке, і знайшов систему Sram Omnium. Там і шатуни, і каретка, і ше й з крутою 4 мм зіркою. Поки шо враження позитивні, по відчуттях ця система крутіше передає зусилля. Надіюсь шо по надійності вона теж буде крутою. На вигляд вона краще захищена від вологи і бруду, ніж мої попередні квадратні каретки, побачимо.

Ше я дуже зацінив руль-компакт, ніби заново відкрив для себе нижній хват :). Раніше я не любив в ньому їздити, бо було незручно, а тут бах, перейшов вниз, бах — знову вверх. Круто.

І ше довго вибирав ободи. На жовтому синглспіді в мене звичайні шосейні ободи з внутрішньою шириною 14 мм, і на них дуже-дуже важко поставити 32 мм покришки, тому я шукав ширші ободи. Був дуже крутий варіант — Mavic Open Pro UST, там внутрішня ширина 19 мм, і ше й tubeless-ready. Але в інтернеті мільйон людей пише, шо на них дуже складно ставити звичайні покришки з камерами, а мені не хотілось з цим ризикувати. На безкамерку я б хотів перейти, але може за рік-два, а поки шо хотів би їздити на звичайних покришках. Тому пошукав ше трохи, знайшов дешевші H Plus Son Archetype, до яких всі пишуть дуже задоволені відгуки, правда внутрішня ширина там 17 мм. Ну але теж нормально, 32 мм покришки стали дуже непогано.

Про решту запчастин в принципі нема шо сказати, ніц особливого. Все надійне, просте і не дуже дешеве.

Кому цікаво, сторінка ровера на PedalRoom.

Тепер в дорогу, дряпати фарбу і поступово знищувати всі ці гарні компоненти :)

P.S. Жовтий синглспід нікуди не зникає, підшукаю на нього інші покришки, підрихтую, і теж буду їздити.