Прочитане-2018
Стандартний щорічний запис із враженнями від прочитаних книжок, їх оцінками, короткими цитатами і тд. Цього року в мене з натяжкою вийшло лише 11 книжок. В 2014-му було 23, в 2015-му — 17, у 2016-му і 2017-му по 8. Цього року число ніби більше, ніж в останні роки, але насправді я продовжую деградувати :)
Список книжок:
- Комікс «Троє проти зла»
- Білл Брайсон «Прогулянка лісами: Двоє лінюхів проти дикої природи»
- Джон Роналд Руел Толкін «Листи різдвяного діда»
- Артур Конан Дойль «Пригоди Шерлока Холмса. Том І»
- Артур Конан Дойль «Пригоди Шерлока Холмса. Том ІІ»
- Артур Конан Дойль «Пригоди Шерлока Холмса. Том ІІІ»
- Артур Конан Дойль «Пригоди Шерлока Холмса. Том IV»
- Курт Воннегут «Колыбель для кошки»
- Любко Дереш «Культ»
- Фредрік Бакман «Чоловік на ім'я Уве»
- Владимир Набоков «Волшебник»
- Ерих Мария Ремарк «Жизнь взаймы»
1. Комікс «Троє проти зла»
Книжкою по-суті і не назвеш, але нехай буде для підвищення самооцінки.
Це був перший комікс, який я прочитав за все своє свідоме життя, і пішов я на такий крок тільки через те, шо він український. Почув, пішов, купив, почитав — мегакруто :). Сюжет цікавий, герої нормальні, малюночки круті та якісні, і дуже прикольний гумор.
Десь цього року мають випустити другу частину. Дуже раджу купити цей комікс і підтримати чуваків — навіть мені, як людині, якій абсолютно байдуже на комікси, дуже сподобалось. По п'ятибальній системі оцінювати не буду, бо це все-таки не книжка, але якби я ставив оцінки коміксам, то тут ясно шо було би 5 :)
Сайт коміксу і фейсбук-сторінка.
2. Білл Брайсон «Прогулянка лісами: Двоє лінюхів проти дикої природи»
Історія про те, як один мужик, не дуже вже молодий, не дуже спортсмен, не дуже турист, і взагалі, ні в чому не дуже — звичайний, коротше кажучи, мужик — вирішує пройти один із найскладніших маршрутів Сполучених Штатів — Апалацьку Стежку. Це трейл довжиною 3500 км, який вміщає в себе всі можливі види рельєфу, дорожнього покриття, погоди, диких тварин і тд і тп. Шоб було не так сумно і страшно, цей мужик бере з собою підкріплення — свого товариша, старого, жирного і прибацаного алкоголіка.
Весь маршрут вони звісно не пройшли, але книжка все одно цікава, і досить пізнавальна, бо автор часто робить детальні екскурси в історію, природу, і екологію тих місць, якими вони проходять. Але водночас текст нашпигований гумором і тому легенько читається. Коли двоє таких мужичків вирушають у складний похід, це не може бути не весело. І насправді навіть трохи надихає.
Оцінка — 4/5
3. Джон Роналд Руел Толкін «Листи Різдвяного Діда»
Не зовсім книжка, а просто збірка листів Толкіна, які він таємно писав своїм дітям на Різдво від імені тамтешнього Святого Миколая — Різдвяного Діда (Father Christmas).
Якшо коротко, то кожної зими діти Толкіна отримували конверт з печаткою Північного полюсу, а всередині був лист від Різдвяного Діда — написаний красивими закарлючками, в якому дід розповідав про свої справи, іноді вибачався за малу кількість подарунків і розказував сумні історії про капосних гоблінів чи когось такого, хто пошкодив чи викрав подарунки (а насправді Толкіни часто бідували і не мали грошей на подарунки дітям), крім того в кожному листі зазвичай була якась ілюстрація з життя Різдвяного Діда і його тусовки.
Особливо вражає те, шо оскільки в Толкіна було четверо дітей (1917-го, 20-го, 24-го і 29-го років народження), він писав ці листи щороку протягом 24-ох років, починаючи з 1920-го і закінчуючи 1943-ім. Цілих 24 роки він підтримував цю магію в сім'ї, розвивав історії діда, малював малюночки і так далі, це капець неймовірно.
Дуже гарна книжечка, мабуть вона не несе великої художньої цінності, але історії і малюнки діда дуже милі. Видання «Астролябії» ілюстроване сканами усіх оригінальних листів, тому можна подовгу розглядати вигадливі закарлючки та ілюстрації Толкіна, уявляючи, шо ти теж його дитина :)
Оцінка — 4/5
4. Артур Конан Дойль «Пригоди Шерлока Холмса. Том І»
Про Шерлока Холмса знають всі, тому слова тут зайві. В дитинстві я по колу читав тих приблизно 20 оповідань, які на той час були перекладені українською; а кілька років тому українською видали цілих чотири томи, повну збірку. Дуже приємне відчуття, коли отримуєш цілу купу свіжої незнаної інформації, яка нарешті може доповнити уявний світ в твоїй голові. Мабуть те саме відчували радянські люди, коли джинси і апельсини надійшли у вільний продаж, і вже не треба було купляти їх в темних під'їздах або через зв'язки в якомусь-там Обкомі.
Оцінка — 4/5
5. Артур Конан Дойль «Пригоди Шерлока Холмса. Том ІI»
Див. вище.
6. Артур Конан Дойль «Пригоди Шерлока Холмса. Том ІII»
Див. вище.
7. Артур Конан Дойль «Пригоди Шерлока Холмса. Том ІV»
Див. вище.
8. Курт Воннегут «Колыбель для кошки»
Ця книжка чекала своєї черги кілька років, нарешті дійшли руки.
Розповідь про письменника, який вирішив написати книжку про той день, коли на Хіросіму скинули атомну бомбу; він знайомиться з дітьми винахідника бомби, але згодом забиває на написання книжки і просто заглиблюється в різні цікавинки, які починають навколо нього відбуватись.
Більшість подій відбуваються в страшно бідній острівній країні Сан-Лоренцо, цікавій тим, що колись після корабельної катастрофи туди потрапили двоє мужичків, які вирішили якимось чином підняти рівень життя на острові — для цього вони вигадали красиву релігію, потім заборонили її, і таким чином наповнили життя місцевих хоч якимось змістом. На цей острів потрапляє головний герой, і пішло-поїхало.
Доволі фантастична розповідь, цікаво подана тема впливу науки і релігії на людей, і дуже багато смішно-сумного гумору, точно вартує прочитати.
Оцінка — 4/5
9. Любко Дереш «Культ»
Це я вже колись читав, але захотілось ностальгії. Зараз ця книжка захоплює вже не так, як 8 років тому, але це все одно класна історія — як Гаррі Поттер. А мене ше й проймають спогади про рідний ЛФМЛ.
Оцінка — 4/5
10. Фредрік Бакман «Чоловік на ім'я Уве»
Досить заїжджений сюжет про в'їдливого буркотливого старого, який насправді глибоко в серці є дуже добрим; він всіх сердить і ніхто його не любить, але в кінці стається якийсь поворот, після якого дід нарешті показує своє справжнє єство, і всі щасливі. Тим не менше, книжка мені дико сподобалась, я дуже симпатизував персонажу Уве, мені він якийсь близький :). В старості хочу бути таким самим дідом.
А фільм по цій книжці зовсім і зовсім ніякий, розчарування.
Оцінка — 5/5
Цитат на жаль немає, читав паперовий варіант.
11. Владимир Набоков «Волшебник»
Досі я нічого не чув про Набокова, хоча в колі просунутих читачів він мужик відомий (з чого можна зробити висновок про мою просунутість). Найпопулярнішим його твором є роман «Лоліта», а «Волшебник» — це коротка повість, яку Набоков потім власне і розвинув у «Лоліту».
Чесно кажучи, дивна книжка, шось мені не зайшло. Головним героєм є педофіл, який побачив в парку гарну дівчинку і після цього шукає шляхи нею заволодіти. Але, з іншого боку, стиль письма якийсь такий дуже насичений, читається легко і цікаво, незважаючи на мерзенний сюжет :). Треба буде шось ше почитати, бо я маю відчуття, шо це класний письменник.
Оцінка — 3/5
12. Ерих Мария Ремарк «Жизнь взаймы»
Ремарк — це завжди гарно, і завжди сумно. Не найгарніша книжка Ремарка, яку я читав, але безумовно гарна. Тут немає нічого про війну чи повоєнні наслідки, просто історія дивної любові між автомобільним гонщиком і дівчиною, хворою на туберкульоз. Але знову ж таки, як воно завжди є в Ремарка — без зайвих шмарклів. Все просто і красиво. Я був дуже радий зустріти ідею про те, шо свобода — це не обов'язково тотальний нонконформізм, як часто прийнято думати; багато людей просуває думку, шо треба кидати все, йти в мандри, бродити світом і тд, інакше ти марнуєш своє життя — але це тільки звучить красиво, а насправді свобода не обов'язково в тому :). Ну а основна ідея книжки мабуть якраз і є про те, шо життя коротке і його не треба марнувати. Не надто оригінально, але від цього не менш гарно.
Для найвищої оцінки трошки недостатньо ідеально.
Оцінка — 4.5/5
— А что такое свобода?
Клерфэ улыбнулся.
— Я тоже не знаю. Знаю только одно: свобода — это не безответственность и не жизнь без цели. Легче понять, какой она не бывает, чем какая она есть.
Таке от. Вирішив, шо тепер буду записувати враження відразу після прочитання книжки, поки вони свіжі і красномовні, бо в кінці року вже дуже важко шось з себе витиснути.