У Львові нарешті випав якийсь більш-меншний сніг, температура опустилась нижче нуля, все як має бути взимку. Я вирішив, що пора вже закривати велосипедний сезон і пересідати на громадський транспорт. Вчора і сьогодні їздив по справах не ровером, а на ГТ і це жах :(. Я користуюсь ровером як засобом пересування півтора року, з них активно — трохи більше, ніж півроку. Тобто за останні 8-9 місяців я їздив громадським транспортом десь до десяти разів, тому дуже від цього всього відвик. Відвик від чекання на зупинці, від запихання в забиті двері, від слухання сварливих бабусь, від нюхання брудних мужиків, від хамства і всяких інших речей, які часто трапляються в громадському транспорті. Відвик від стояння в заторах. Відвик, що не можу точно розрахувати, за скільки часу я доберусь з однієї точки в іншу. Колись я теж завжди їздив містом на громадському транспорті, і це все здавалось для мене щоденною нормою. Ну тобто як нормою. Я розумів, що це ненормально, і так не має бути, але знав, що змінити тут шось важко.

Тепер, провівши стільки часу без маршруток, і знову повернувшись до них, я почуваюсь, ніби був сліпим і прозрів. Шоб я здох, як же ж стільки людей кожного дня їздить в таких страшних умовах, і не бачить, що є дуже простий вихід — пересісти на ровер. Громадський транспорт не конкурент велосипеду ні по швидкості, ні по зручності, ні, напевно, навіть по безпеці. Взагалі для пересування містом, принаймі таким невеликим, як Львів, ровер — це найкращий варіант. Але оскільки великого досвіду їзди по місту на машині в мене нема, порівнювати буду тільки з громадським транспортом.

Напевно кожному знайома ситуація: пишеш ти комусь довжелезне повідомлення, допис на форумі, або просто заповнюєш велику форму реєстрації, і тут РАПТОВО випадково клацаєш на якесь посилання чи закриваєш вкладку… і все те, що ти натхненно писав протягом останніх n хвилин, зникає. Кілька секунд йде на усвідомлення того, що сталось, і прийняття факту, що вже нічого не повернути. Після цього ти проклинаєш розробників сайту, рвеш на собі волосся, розбиваєш монітор, хапаєшся за сокиру і йдеш вбивати.

Тому хороший сайт повинен попереджати юзера про те, що у формі залишились незбережені дані, коли той пробує покинути сторінку. Звісно, таке не варто робити для всіх форм підряд. Наприклад, для форми логіну, де користувач вводить лише юзернейм і пароль, це зайве. Але для форм, де передбачається введення великої кількості даних, видавати таке попередження є правилом хорошого тону.

Робиться таке дуже просто через івент onbeforeunload у JavaScript.

На третьому курсі інформатики в ЛНУ є предмет «Моделювання динамічних систем», протягом якого кожен студент має зробити доповідь на задану тему. Ділюсь своєю доповіддю, тема — «Перехід до концепції динамічного хаосу», бо, по-перше це цікаво, по-друге інформації на цю тему українською є дуже мало, і по-третє, цей запис в майбутньому має дуже пригодитись студентам Вовка В.Д, яким попадеться така сама тема :)

Текст доповіді не дослівний, але основне тут згадаю.

Зміст:

1. Вступ, трошки про динамічні системи
2. Поняття динамічного хаосу
3. Причина появи динамічного хаосу в системі
4. «Ефект метелика»
5. Як системи переходять до динамічного хаосу
6. Приклади динамічних систем
7. Джерела

Тема справді дуже цікава. Пояснюю я не науково, а так, що все може зрозуміти непідготована людина.

Журнал «Фокус» опублікував рейтинг п’ятдесяти найкращих для життя міст України, і перше місце там зайняла Вінниця. Я дуже здивувався, бо в моєму рейтингу міст вона була би найнижче, нижче міг би бути хіба шо якийсь Ковель чи Жмеринка. Раніше я вважав Вінницю одним з найгірших, найнудніших і найжахливіших міст у світі, думав, чорт, які ж тут певно живуть нещасні бідні люди і тд. і тп. За всі рази, які я був у Вінниці, я бачив там лише вокзал з купою бомжів, привокзальний базар з купою бомжів, розвалені тролейбуси, якусь тюрму і ше кілька забитих вулиць. За цим я і склав своє дуже необ’єктивне враження про Вінницю, але тепер все змінилось, і треба визнати, що Вінниця доволі непогане місто. І недавно вона стала в рази цікавішою, бо тут відкрився найкрутіший музей зі всіх, де я коли-небудь був. Найкрутіший, бо:

1. Безкоштовний вхід вже ні, віднедавна коштує 10 ₴, але воно того варте.
2. Тут можна залазити в машини, сідати на мотоцикли, робити вжж-вжж, тицяти пальцями, брати в руки і вертіти всі експонати, повна свобода.
3. Тут в біса стоїть барабанна установка! І на ній теж можна пограти.

Я тут трохи колекціоную трамвайно-тролейбусні квиточки, і от прийшов час їх всіх відсканувати та систематизувати. Колекціонувати саме квиточки дуже вигідно, бо це дешево, вони займають мало місця, їх легко надсилати поштою, і їх цікаво розглядати і порівнювати. Це як марки, тільки не так банально :). Зараз в мене є разом десь 200 квиточків, з них десь близько ста — різні. Особисто я купив десь квитків 25-30, а решту надсилали поштою друзі, твіттеряни, і друзі-твіттеряни з інших міст, за що їм дуже дякую :). Більшість квиточків — з електротранспорту, але є і з автобусів, маршрутних таксі, метро, навіть з катерів :)

Кількість квиточків по країнах і містах:

• Україна — 72 
  • Львів — 11
  • Дніпропетровськ — 4
  • Чернівці — 4
  • Донецьк — 2
  • Херсон — 2
  • Крим — 14 
    • с. Молочне — 1
    • Севастополь — 6
  • Київ — 6
  • Луцьк — 6
  • Одеса — 3
  • Полтава — 1
  • Рівне — 5
  • Слов’янськ — 1
  • Суми — 1
  • Тернопіль — 2
  • Вінниця — 2
  • Запоріжжя — 5
  • Житомир — 1
• Білорусь — 21 
  • Брест — 1
  • Гомель — 13
  • Мінськ — 7
• Кіпр — 1 
  • Пафос — 1
• Чехія — 1 
  • Прага — 1
• Франція — 2 
  • Париж — 2
• Італія — 1 
  • Рим — 1
• Польща — 1 
  • Вроцлав — 1
• Росія — 6 
  • Нижній Новгород — 3
  • Санкт-Петербург — 2
  • Вороніж — 1

Під катом мало тексту і багато-багато зображень :)

Цей компостер дістався мені з поламаною пружинкою, яка має піднімати ручку (на фото ручка піднята, бо компостер лежить горизонтально). Зразу хотів його розібрати і поміняти пружинку, але там за багато років дуже круто прикипів гвинтик, не відкрутивши який, не можна розібрати компостер. Я пробував його відкрутити, звісно ж зірвав на ньому шапочку і забив. Але тепер було нічого робити, і я подумав, шо було би дуже круто все-таки розібрати його, перебрати, почистити, поставити нову пружинку, пофарбувати, щоб він виглядав як новенький, чи хоча б майже як новенький. І шось з того вийшло :)

Колись читав Коран, до кінця так і не дочитав, лише половину (18 сур). Ось кілька найкрутіших, як на мене, моментів (не в релігійному сенсі, а просто хоч шось цікаве з сотень сторінок нудоти :)), те, шо я понавиділяв, читаючи на Кіндлі. Раджу читати і вдумуватись, бо просто так з першого разу суть може не дійти.

Загальне:

Колись тут в мене було портфоліо, але вже десь два роки, відколи я забив на фріланс, домен простоював без користі. Нарешті дійшли руки, і за три дні натхненного кодження вийшов сайт. Не знаю, чи будуть доходити руки сюди шось писати, але, принаймі, тепер домен не простоює :)