Враження від педагогічної практики

Доходять до кінця 4 тижні практики в рідному фіз-мат ліцеї, тепер я трошки педагог :)

Дуже добре пам’ятаю, як я був в 11 класі, і як до мене в ліцей прийшли проходити практику знайомі з прикладної математики. Я тоді думав, чорт, ці чуваки такі дорослі і круті, невже колись і я стану таким. Минули роки, тепер вже я прийшов на практику в фіз-мат, і шось почуваюсь не сильно дорослішим, ніж діти тут :)

Цікаво так, йдеш коридорами, ти ніби шойно тут вчився, а тепер діти усміхаються до тебе і кажуть «добрий день». І вже не побігаєш, і на підлозі в коридорі не сядеш, статус не дозволяє.

Основне враження від практики: діти смішні. І по-смішному безпорадні. Класична ситуація на практичній з інформатики: ти роздаєш дітям список завдань, вони роблять, потім хтось зробив перше завдання, і він тут же питається: «а що мені робити далі?». Твою наліво, тобі ж дали список завдань, зробив перше, то роби друге. І це не одиничний випадок, так тупо кожен другий питає. А зроблять друге завдання, то питають, шо далі, і треба казати «роби третє~~, бовдуре~~». І так далі. Я думаю, боже, як можна бути таким тупим, ну шо може бути простішим ніж просто йти по списку і робити завдання. Але діти тупі, це їх рівень, я просто не звик. Напевно і я в їх віці таким самим був.

Перед початком практики я очікував, шо проблем на уроках інформатики буде дуже мало, діти будуть все схоплювати на льоту. Принаймі неважкі теми, ті, що не стосуються програмування. Я думав, це в мої часи не кожен мав інтернет вдома, і навіть не кожен мав комп’ютер, а зараз у всіх все є. Тим не менше, таке враження, шо в себе вдома діти використовують комп’ютери тільки для забавок, і щоб зайти у ВК. На першій практичній по HTML багато дітей (9 клас) не змогли знайти в меню «Пуск» блокнот. Практично ніхто не має елементарного розуміння, що таке назва файлу, а що таке розширення. Може це мені так тільки здається, шо це все елементарно, бо я з дитинства варюсь в комп’ютерах, не знаю. Але навіть порівнюючи сучасних учнів з моїми ліцейськими однокласниками, я можу сказати, шо мій клас краще орієнтувався в комп’ютері, ніж сучасні діти.

Найважче пояснювати найпростіші речі, ті, які для тебе вже очевидні. Здається, ніби ти народився з цим знанням, шо це неможливо не знати. А діти не знають. І треба придумувати якісь фантастичні приклади, щоб шось пояснити :)

В дітей з собою багато гаджетів. Хулігани на уроках бавляться на планшетах, доводиться забирати. Був чемний чувак, який на планшеті записував лекцію, я навіть не міг подумати, шо він там лекцію пише, хотів і в нього забрати, а там такий сюрприз :). Багато в кого планшети просто лежать перед собою на уроках. Купа айфонів. Мені аж соромно було діставати свій Аплус :)

Є пафосні діти. Не можу згадати, чи було таке в моєму поколінні, але зараз досить багато учнів всією своєю поведінкою стараються виглядати якомога дорослішими. В фіз-маті вчаться 8-11 класи, за моїми спостереженнями їх можна поділити так:

8 клас — ше зовсім маленькі дітки. І діти як діти, цікаві, життєрадісні, зі всіма ознаками звичайних дітей;
9 клас — тут вже починає проявлятись пафос і діти намагаються виглядати дорослішими, ніж вони є;
10 клас — тут діти вже ніби є насправді трохи дорослими, і пафос зникає, поводяться нормально на свій вік. Є цікаві учні з тверезим дорослим мисленням. Вже майже нема тупих примітивних дитячих жартів, через які у 8 чи 9 класі здіймається «га-га-га» :)
11 клас — не знаю, дуже мало в них вів, не зміг поспостерігати.

Крім того, діти жорстокі. Але це не новина, всі діти такі. Про ніякі побиття на щастя мова не йде, але з когось посміятись і принизити перед іншими однокласниками для них запросто.

Про хуліганів. Нічого більш наглого, ніж викрикування на уроках, не траплялось. І більше одного-двох хуліганів в класі я не бачив. Якшо хуліган один, то як правило достатньо пересадити його на першу парту. Хуліган звик сидіти десь позаду, йому там комфортно, він сидить в колі своїх прибічників (які не є хуліганами, або так, хуліганчики), але які одобряють його поведінку, і перед якими хуліган хоче вимахнутись, зробити шось класне і отримати чергову порцію одобрення. А якшо пересадити його на першу парту, до ботанів, він опиняється в некомфортній ситуації, заспокоюється, і в кращому випадку слухає тебе, а в гіршому принаймі не заважає іншим. А хуліганчики, які лишились на задніх партах, починають слухати і вчитись. Їм більше не треба підкорятись головному хулігану :)

Якшо хуліган не один, а більше, то просто пересаджування може не дати сильного ефекту. Але завжди можна пригрозити виганянням з класу, головне сказати якнайсерйозніше :)

А взагалі в фіз-маті діти чемні, в більшості шкіл все набагато запущеніше.

В фіз-маті є особливі, чемні хулігани. Вони хуліганять, навчаючись :). Це коли ти проводиш лекцію з інформатики, а вони тихенько сидять в книжці з біології чи хімії :)

Трапляються дуже наглі діти. Якась дівчинка, після того, як я забрав в неї зошит з історії (на нуступному уроці в них мала бути контрольна, чи шось таке), грозилась, шо в неї якийсь дядько десь високо в чинах, шо вона поскаржиться, і в мене будуть проблеми :). При чому на повному серйозі. Вона була по-справжньому обурена і зла :)

Про бажання дітей вчитись. Не знаю, як з іншими предметами, але інформатика мало кому цікава. Я завжди залишав дітям свій емейл, давав посилання на фейсбук і ВК, і казав, як тільки будуть якісь питання, шось не буде виходити, чи цікавить шось нове, зразу пишіть. Ніхто ні разу не написав. Коли в 9 класі закінчився курс по HTML, двоє чуваків підійшли і почали розпитувати, а як можна зробити так, щоб сайт був доступний в інтернеті, а не тільки в них на комп’ютері. Я подумав, боже, невже, хтось в чомусь зацікавився, ура, коротко розказав їм про хостинги, домени, і сказав, що хай пишуть мені на пошту, я розкажу детально, пораджу щось. Чуваки переписали пошту собі в зошит, але полковнику і далі ніхто не пише :)

Справжню цікавість в очах дітей я побачив тільки на виховних уроках (тема була «Секс, наркотики і рок-н-рол»).

Загалом було цікаво, мені подобалось і трохи бракуватиме дітей. Але професія вчителя точно не для мене. Уявляю, як воно, проводити кожного дня 4-5 уроків чи більше, день у день, рік у рік. Це ж загнутись можна. В мене протягом місяця було лише кілька разів, коли треба було провести за день 5-6 уроків (зазвичай 2-3). І це було втомливо. До кінця дня вже нічого не хочеться. А коли я уявляю, шо хтось таким займається кожен день, і крім того щороку розказує одне і те саме, то ну до біса.

Якийсь досвід поведінки з дітьми здобув, це головне, мені сподобалось.

В суботу буду вести останні уроки, треба буде прощатись, ех, сумно :)