Смітник

Осінь хмарами зимними,
Сонце скрада наскоками.
Друзі зійдуть озимими,
Якщо були високими.

Небо плечима тримали,
Сонце палили пекуче.
Зорі руками згортали,
Сміялися непалючі.

Там, десь там.
Десь там. Там.
Там, десь там.
Десь там. Там.

Друзі із літа в зиму,
Осінь пройшли минувши.
Їх не вернеш живими,
Але й не скажеш: «бувші»…

Туманом, опалим листям,
І бурим, від кров’ю, виміром.
Друзі ідуть пречистими,
Друзі зійдуть озимими.

Там, десь там.
Десь там. Там.
Там, десь там.
Десь там. Там.

Туманом, опалим листям,
І бурим, від кров’ю, виміром.
Друзі ідуть пречистими,
Друзі зійдуть озимими.

Туманом, опалим листям,
І бурим, від кров’ю, виміром.
Друзі ідуть пречистими,
Друзі ідуть…

Тут, вже тут.
Вже тут. Тут.
Тут, вже тут.
Вже тут. Тут.